Венеціанська республіка правила частинами чорногорського узбережжя в різні періоди: Kotor – з 1420 по 1797 рік, Budva – з 1442 року, Bar та Ulcinj – до османського завоювання у 1571 році, а Herceg Novi – лише з 1687 року. З тих часів збереглися которські стіни, палаци морських родин у Perasті та Kotor, брами з крилатим левом святого Марка і барокові церкви, відновлені після землетрусу 1667 року. Найбільше можна побачити в Боці, де можна пройтися пішки і дістатися човном за день-два.
Которські стіни у списку UNESCO, капітанські палаци Perasta, крилаті леви на брамах і прапор, захований під вівтарем у 1797: де на узбережжі ще видно венеціанську добу.

Чотири століття, але не скрізь однаково
Венеціанська республіка не правила всім узбережжям одночасно. Kotor віддався під її захист у 1420 році й залишався венеціанським до падіння Республіки у 1797 році. Budva стала венеціанською у 1442 році, а разом з нею й Паштровичі. Bar і Ulcinj були венеціанськими до 1571 року, коли їх завоювали османи. Herceg Novi Венеція захопила лише у 1687 році й утримувала трохи більше одного століття. Венеціанці називали ці міста Albania Veneta, а їхні сліди найкраще видно в Боці.

Kotor за стінами
Которські стіни завдовжки близько чотирьох з половиною кілометрів, завтовшки від двох до шістнадцяти метрів і піднімаються по схилу до фортеці Святого Івана, на висоті близько 260 метрів над рівнем моря. До вершини веде більше 1300 кам'яних сходинок. Сучасного вигляду стіни набули у венеціанську добу, а головний вхід – Морська брама – зведений у 1555 році. На стінах і брамах і досі видні рельєфи крилатого лева святого Марка з розкритою книгою. З 2017 року которські фортифікації внесені до списку UNESCO як частина спільної спадщини «Венеціанські оборонні системи XVI–XVII століть», разом із Bergamo, Peschiera, Palmanova, Zadar і Šibenik.
У Старому місті розташовані собор Святого Трифона, освячений у 1166 році й відновлений у стилі бароко після землетрусу 1667 року, та палаци шляхетних родин. В одній із них – палаці Грґурина початку XVIII століття – знаходиться Морський музей Чорногорії, створений зі збірки Боккійської морської піхоти.
Чи знали ви?
Perast у 1797 році здався останнім із усіх венеціанських міст. Прапор Республіки мешканці Perasta 23 серпня того року урочисто захоронили під головним вівтарем, під прощальну промову капітана Йосипа Вісковича.

Perast, місто капітанів
Perast у XVII–XVIII століттях був містом моряків і капітанів, що видно по барокових палацах вздовж набережної та дзвіниці церкви Святого Миколи. Палац капітана Віцка Буйовича збудували у 1694 році за проєктом архітектора Джовані Батісти Фонте; з 1957 року в ньому розміщується Музей міста Perast, заснований у 1937 році. Навпроти міста – острів Gospa od Škrpjela, що виник на скелі, на якій, за переказом, у 1452 році була знайдена ікона Богородиці. Церкву прикрашають 68 картин барокового художника Тріпо Коколє, а щороку 22 липня мешканці Perasta на Fašinadi човнами возять каміння навколо острова.

Кінець Республіки
Коли Венеція у 1797 році впала під владу Наполеона, Perast здався останнім. Венеціанський прапор 23 серпня 1797 року урочисто захоронили під головним вівтарем, під прощальну промову капітана Йосипа Вісковича. Після цього Бокою правили Австрія, росіяни й чорногорці, французи й знову Австрія.
На півдні картина інша: у Herceg Novi Kanli kula і Španjola походять із турської доби, а Forte Mare має турське підґрунтя і був добудований венеціанцями після 1687 року. У Stari Bar венеціанська доба завершилася у 1571 році, тому там однаково помітні сліди османського панування.







